Весняні Мармароси або коли твоя дупця шукає пригод.

Все дуже просто.  На сезон 2016 року я не планувала ніяких глобальних планів, але одного одного дня все змінилось...всі карти відкривати поки не буду.
І от ми похідною командною вибрались в Карпати. 4 дні вихідних - гріх не вибратись. Щоб ви розуміли було нас близько 39 чоловік -  ввесь турклуб.
Ціль виїзду - тренування техніки.
Маршрут: с.Богдан -  котел Попа Івана Мармароського - Піп Іван Мармароський - пол.Лисича - с.Ділове.
Виїзд вдався на всі 100%, та ні на всі 1000%.
Покатушка в кузові ЗІЛа 30+ людей. Коли лунали команди:" Гілля","Пригнись".

Чудо - монстр. 

Шпроти в кузові. 

ЗІЛ - машина-звір, а водій - Шумахер.  Через річку, дерево, по грязюці, по льоду. Емоційна пригода з хвилюванням, щоб ніхто не вивалився за борт кузова. 

Можна відкривати новий напрям в Карпатському туризмі -  покатушки на всюдиході.

Заїхавши трішки далі погранзастави у нас почався справжній похід, перші броди, підйоми, сніжники, мінеральні джерела, грязючка....все, що душа побажає.

Переправа через річку. 

Дорога підйому в котел ПІМу.

Лісова стежка, що вабить своєю красотою, В таких місцях мені здається, що я в казці. 

Продовження дороги. 

Все-таки по снігу ходити в походи класно, йдеш, топчеш сніг і все, не потрібно шукати стежинок. 

Виїзд планувався технічним, то ми решту днів реалізували техніку. 

Я і Артем ходили останні з станцій) Я вперше в похідних умовах ходила на льодорубному хресті, такі цікаві відчуття, коли на тобі відповідальність і коли тобі не хочеться лізти знову на верх і все переробляти. 

Міша спускається) 

Місце спуску з гребня.

Дюльфер. 

"Куди ми йдемо з П'ятачком."

Відпрацьовуємо техніку ходіння в зв'язках. 

Тьома йде виконувати місію -  завішувати мотузку. 

Льоша бореться з сніжним карнизом і перемагає його.

Засніжена вершинка Попа Івана. 

Я борюсь з гребнем.

Саньок і Артем охороняють станцію на снігу. 

Ура! Ми вийшли на хребет=) 

За ввесь період  ми на хребет вийшли 3 рази. 

По виїзду. Це було круто і незабутньо. Коли йдеш по гребінцю, піднімаєш ногу, щоб зробити крок і тут тебе хилить в бік, здуває вітром. Прийшлось лізти рачки. 

А ще, чим мені подаються такі виїзди  на декілька днів в гори, а тим, що  ти встигаєш від всього відпочити, просто прожити ці години по-іншому.  А ще,  особливо 8 Березня в горах...ммм...відчуваєш себе принцесою зі спражніми принцами. Хлопці, просто умнічки! 

4-та ранку не поміха радіти прекресному)

Висновки:  це перший мій технічний виїзд зовсім з іншою командою, з командою крутих чуваків, з якими була мрія сходити в похід. Технічна робота, яку ти не виконував в горах, а  тільки на тренуваннях. Ночівля в сніжній печері! і Неперевершений світанок. 

Ще ми тестили їжу від  IDLO. Дороговастінько але нормально) 

 І найголовніше, це був один із крутих виїздів в моєму життя.

Жіноча сумочка для походів - рюкзак Мурквам 50 л від F.E.

Чарівний 50 літровий чудо-рюкзак Мурквам фірми Фрам.
Для мене завжди була загадка, як зробити так, щоб в рюкзаку все було зверху. Цей рюкзак вирішив її. Як не поклади речі, от все зверху. Ідеально!
Розповім як вийшло так, що я в похід 5 к.с. пішла з 50 л рюкзаком.
Наш керівник, Льоша Келін, один з ідейних генераторів Fram-equip говорить: " Я піду з Талунгом". І стало цікаво "ну, як же так? як все можна вмістити в 50-60 л? ми в трійку ходили з 100 ОШом".  А хочеться йти  то з маленьким і легеньким рюкзачком, навіть різниця в 300 гр мотивує вибирати рюкзак Мурквам. Останньою крапкою було моє "вдале*" катання на тролеї  і тут я вирішила, потрібно брати рюкзак полегше.
 * Не робіть ніякої херні до похода, навіть якщо до нього ще 3 тижні. 
Рюкзак Мурквам виготовлений по типу жіночої сумочки, туди влазить стільки, але на відміну від сумочки, у ньому все можна знайти.

Мій Мурчик зі своїми товаришами. 

Як бачите, не тільки у мене був Мурквамчик. 

Конструкція рюкзака дуже зручна.

Спинка рюкзака.

Так як рюкзак без каркасний і з м'якою спинкою. М'яка спинка не значить, обов'язково, що там не буде ніякої вставки. Тут є вставка, товщиною десь 1 см по всій спинці.  Матеріал -  не знаю як називається, але по типу іжевського карімата. Як на мене дуже зручно. Можна використовувати як каріпопу.

Пояс рюкзака. 

Широкий, зручний, не впивається в тіло, фастекс YKK - не відкривається сам і можна в рукавичка застібати і розстібати. Карманчики  на поясні зручні для карманки ;-) сірників, ножа і туалетного паперу -  можливо, ви щось інше будете носити.  +  є полочки для розвішування спорядження -  класна штука, коли тобі своїх не вистачає. Карманчики і полочки є, і з правої, і з лівої сторони. Зручно!

Рюкзак можна носити і без клапана. 

Нічого так виглядає. Під клапаном йде стропа, що дозволяє затягувати рюкзак зверху і з нього нічого не повипадає. 

А от клапан -  це окрема розмова, це окремий мінірюкзачок.

Якщо ви подорожуєте з дитинкою, то не потрібно тратитись на рюкзак дитині і в будь-якому випадку ви  зможете забрати рюкзак собі  і вам зручно буде його нести. 

Клапан на радіалочці.

Клапан зручний для радіальних сходжень.  От тільки для здорового мужика може не підійти, лямки короткуваті, але у Фрама можна замовити їх зробити довшими. 

В середині клапана.

В середині клапана є потайний карман. Зручний. + по довжині всього клапана є резинка, яка гарна фіксує предмети різні, тим самим дозволяє  швидше знайти зубну пасту ;-) 

Профіль.

Стяжки рюкзака на стільки зручні, що туди можна прикріпити слона.  

100 л накидка на рюкзак була в самий раз)
 (червона накидка)

Виникла формула: рюкзак 50 л + термарест збоку + 1 трекпалиця збоку + 1 л бутилка збоку = 100 л накидка на рюкзак. 

* На клапані є стяжки на фастексах, туди зручно кріпляться кішки і не тільки.

Висновок: 50-ти літровим рюкзачкам існувати! Мурквамчик вагою в 940 грам заполонив моє серце і я вже не хочу носити 100 літрові рюкзаки. Це жіноча  сумочка для походів, в якій ти все знаходиш і де все зверху.
А ще, мені нашивка значка F.E. ось така подобається найбільше. ;-)

Всім легких рюкзаків і гарної погоди в подорожах. 

Взяття Говерли і Петроса на травневих.

Вибрались ми в похід на 1-3 травня. За декілька днів до визначених дат випадає сніжок, учасники в паніці, хтось відмовляється, а хтось додається і того, нас в похід вирушає 15 учасників і 2 інструктора. 

Група попалась просто бомбезна! 

Збір був у нас на жд в Ів-Фр. Так вийшло, що більшість учасників приїхало раніше, чим я з Дімою (Діма - це другий інструктор). І не ми зустріли учасників, а учасники нас.  Йдемо такі з пакетами, підбігає один з учасників запитує чи мене звати Марина, забирає пакет (не просто пакет, а з їжею, знає, що брати!).

Зустрілись, познайомились, от тільки забули речі в камері схову залишити і ходили з ними всі аж 3 дні. 

І нас чекає автобус, пора в дорогу, на Козьмещик. 

Так, як похід випав у нас на Пасху, були проблеми з автобус, вихідний і все таке. Замовляли автобус через баригу Романа +380960777716, знайшов нам автобус -  водій Віктор +380996273080. Роману потрібно було скинути предоплату на карту привата. Все було добре, домовлялась я з Романом, щоб довести нас аж до Козьмещика, АЛЕ водій нас підвіз  тільки на середину шляху між КПП і Козьмещиком, сказав, що далі брудно, не хоче вибивати машину, доплачуйте. Але, можливо, воно й на краще, що довезли тільки до цього місця. Там є альтанка, питна вода,  ми щоб не втрачати можливості -  пообідали.  І вирушили в дорогу!

Група виходить на маршрут.

Погода радувала і дозволяла йти насолоджуючись карпатськими краєвидами.  Засмучують тільки краєвиди вирубок =( Аж плакати хочеться. 

А ще, у нас в групі не було вегетаріанців! Так дивно, не звично, останній раз у мене було тільки в шкільних походах. 

Помісивши грязючку ми прийшли до Козьмещика.

Табір першої ночівлі. 

Гарне місце, річка, дрова, магазин - все поряд. Місцевих зовсім немає. І нам на наступний день потрібно було речі залишити в людей, щоб радіально збігати на Говерлу, а тут таке місце, що йти далеко не потрібно. 

А ще з цього місця видно Петрос -  заворожував учасників. 

На другий день у нас запланований радіальний штурм найвищої вершини України -  Говерли! 

Для більшості - це фішечка виїзду. 

Встали, поснідали і в дорогу!

Топаємо. 

Хочу сказати дякую тим, хто придумаю зелені рюкзаки. Надійний орієнтир. 

Говерла! 

Красота! Ще зовсім трішки залишилося.

Група на Говерлі. Ура!

Да на Говерлі нас застав вітер і маленький дощик, але це не заважало нам бути щасливими! Та прийняти бойовий настрій на наступний день взяти Петрос.

.

Готовність Олега зашкалює! 

І да-да, то справжній плакат, який він взяв з собою в похід.
 Ще була червоний пацюк, але його фоточок я не знайшла =(

Спуск і підйом на Говерлу по часу у нас зайняв  7 годин. Мене це тільки насторожувало, так як на Петрос підйом тяжчий і довший, а нам о 17 потрібно було в Франківську. ( в однієї учасниці був квиток додому на 17-30, а в решти після 21 години) Ми починаємо думати, щоб поміняти квитки, але так зв'язку на місці ночівлі у нас не було, ми не знали чи поміняли квиток чи ні. 

Спустившись в Козьмещик ми взяли рюкзаки і пішли в сторону Петроса,  щоб встигнути на потяг. Більшості часників не зрозуміло чому ми не можемо ночувати там сама і навіщо потрібно йти з рюкзаками кудись +  всі вже втомлені. Стали на ночівлю біля перших будиночків пастухів. (це десь 1 перехід від Козьмещика). 

Поставивши табір, дехто скупнувся в річці, повечеряли і оголошено план взяття Петроса. 

Підйом інструкторів о 5-00, учасники - о 5-30 і о 6-00 - вихід. Табір ми не збирали і четверо дівчаток вирішило не підніматись на вершину.  І о 12-00 ми мали вже повернутись в табір, дівчатка в таборі мали приготувати нам обід. А ми взявши з собою фітнес-батончики (гарна штука заміни карманки) і "вершинну" шоколадку вирушили на штурм вершини. У нас було ще дві рації, одну залиши дівчатам в таборі, а іншу - взяли з собою. 

Скажу одне, група була налаштована цілеспрямовано. З місця ночівлі за вершину піднялись на 2 год 45 хв з привалами. + під час підйому ми дізнались, що поміняли квитки на потяг і нам можна нікуди не спішити, що є дуже добре.  І можна нафоткатися!

Група на вершині Петроса.

А от на Петрсі нас здувало! Хоча і небо було трішки голубим. Вітер був просто неймовірно сильний.  Таке відчуття, що от якщо "лягти" по порив вітру, будеш як пташка у небі. 

Їмо вершинну шоколадку, зустрічаємось ще одного туриста з Києва, що самостійно подорожує. 

На фоні Говерли.

Чорногірський хребтик з підніжжя Петроса.

Спуслись в табір о 11-45. Щасливі. Поїли, склались, помили голови...ммм...красота. І спокійно вирішили в дорогу додому, залишивши Діму в лісі, так як він знову йде в похід. 

Учасники - друзі, велике Вам дякую за такий афігєнський похід! За прекрасні вихідні. Ви - просто всі умнічки. Таких людей і хочеться водити в походи. До зустрічі на нових маршрутах. 

Ваші інструктори, Марина і Діма. 

КлубТуристів Кулуар

Автор фото - Вдовинець Діма. 

Різдво в Карпатах.

Зимові гори...Карпати - це чарівна казка, де ти відчуваєш себе сніжною принцесою.  А засніжені деревця починають бути схожими на дивних тваринок. 

Зимові прогулянки завжди сповненні емоцій, позитивної енергії і життя. 

Хочу з вами поділитись зимовою казкою.

Приїхали ми в Яремчу 7 січня, зустрілись на ЖД вокзалі, розподілили між собою їжу і вирушили на маршрут. Йдеш поміж маленьких гірськіх будиночків, гавкають собачки, маленький сніжок падає на твої рожеві щічки...приємно...тепло. Справжня насолода. Перші привали, перекуси, кидання сніжками.

 Ось так і дійшли до місця першої ночівлі -  полонина Явір. Йшли по жовто-білому маркеру.

 І розважались.

Навіть капюшони нам посміхаються. 

Наша дружня команда і фотограф ;-)

На наступний день прокинувшись  пішли на хребет Явірник.  По дорозі просто насолоджуємось зимовим лісом. 

Еге-гей, ми вже вийшли на вершинку Явірник-Горган 1467 м.

Далі рухаємось по хребту, аж до самого кінця.  Взагалі, хребет дуже цікавий. Нагадує собою морську хвилю по своїй формі. З однієї сторони полого, а з іншої -  різкий обрив. 

З точки краси та асоціацій, він мені схожий на шоколадний торт политий зверху молочним шоколадом.  

Ааа....торт з молочним шоколадом.

З погодою дійсно пощастило, вийшли на хребет, сонечко, вітерець. Дивимось на Хом'як,Синяк, а там небо -  чорне, моторошно якось. А у нас сонечко і це щастя. Іноді був вітерець такий, що мене здувало. Здавалось, щось я підлечу як пір'їнка з рюкзаком. 

Враження від хребта: таке маленьке, а таке з характером. Підйоми - спуски  в проміжку 50 м. Вимотало нас. Каміні покриті льодом, снігом. Йдеш...падаєш...встаєш і йдеш. Але все це додало йому певну родзинку. Після проходження його ми були трішки втомлені та щасливі. Гарячий чай та смачна вечеря врятувала нас. 

Спуск з хребта йшов ось такою стежкою з загадковими деревами. 

Ночували ми на полонині Катерина. Там можна було побачити фантастичний захід сонечка, кольори були від світло-жовтого  до темно-фіолетового. Шкода, що не сфотографували =(

На наступний день  у нас був спуск в Яремчу, поселитись в будиночку, погуляли на місту, сходити в баню і виспатись. Ми все і виконали. 

Спуск був - це синьо-білий маркер по дорозі. 

 Вийшовши на поляну влаштували щось дивне. Ви ж не знали,  а у нас виїзд був у гавайському стилі.

 І відігрівання чаєм.

Насолоджуємося прекрасним...

Радіємо...

І на останок ми пішли в зоопарк. 

Це дівчата на фоні оленя. 

А ще в день від'їзду Ярослав проводив нам майстер клас з йоги, ось що з цього вийшло:

Скажу лиш одне, це було круто. Я задоволена. 

 Ось наш маршрут: 

Гарних Вам подорожей!